(Записки) Теорія Творіння (ТТ):
Людина - сплетіння (Розум/тіло/дух).
Про розум:
Думки - наслідок розуму, Слова - наслідок думок.
Канал "Розум - Думки - Слова" спотворює первинну інформацію.
Розум використовує "відносність" як опору для свого існування.
Відносність визначається як умовність. Умовність це надання чомусь (комусь) форми (назви, значення, категорії...) з метою його порівняння (вирізнення, означення).
Принцип - наслідок категоричної умовності.
Рівень розвитку свідомості (розуму) залежний від міри його умовності.
Шлях розвитку розуму
1ЕТАП розвитку Розуму: "Я-МЕНІ-МОЄ" "Я-ВСЕ" "ФАНАТИЗМ". (яскраво виражений егоїзм).
Для швидкого розвитку (росту), розуму необхідно оперувати великою кількістю чітко визначених умовностей. Він легко та швидко поглинає нові для нього значення.
Співставляючи їх між собою, утворюються нові індивідуальні умовності. Ці "новинки" синхронізуються з загальноприйнятою (зовнішньою) системою умовностей.
1.1 (проблема) На певному етапі розвитку Розум вичерпує об'єм доступних (загально визначених та прийнятих) умовностей.
Поступово росте дефіцит елементів для співставляння. Виникає потреба вводити власні (нові, унікальні, невідомі для інших) умовності. З'являється складність розуміння (логічного) з навколишнім середовищем. Неадекватний"ДАЙ...
1.2 (користь) Не маючи іншого інструменту розвитку "умовність" є єдиним засобом для росту. Використовуючи "умовність" розум має можливість "рухатись" (пливти, переміщатись, рости, вдосконалюватись...).
Ознаки в особистості: категоричність, нездатність вчитись новому, нездатність чути нове, приймати, нездатність Любити безумовно... Зло і добро це два окремі виміри в яких немає нічого спільного. Приймається лише те що на поверхні. Любов - Умовне поняття, яке базується на виключно власних потребах (рівень інстинктів).
Найпростіший тип для впливу та маніпуляції ззовні. (працює схема - Ослик іде за морквою яка висить над його носом").
Рівень землі (Розумом сприймається тільки матеріальний вимір).
2ЕТАП розвитку Розуму: "Власні Принципи важливіші ніж зовнішні принципи" або "Принципи валивіші ніж Люди".
Розум набравши певну кількість умовностей вибудовує з них "закінчену" форму.Цю форму можна назвати "знання". Цей "продукт" розуму заставляє його вважати себе кращим (досконалішим) за інших. В силу категоричності розум виставляє цей продукт на зовнішній простір по "завищеній (неадекватній) ціні". З часом ціна продукту падає, так як попит відсутній. Розум поступово знижує ціну на свої "продукти" і пробує генерувати нові "знання" які мали б вартість ззовні.
Результат: Швидко з'являється багато нових різних знань (готових конфігурацій умовностей), які постійно падають в ціні та втрачають зміст стаючи буденністю.
Ознаки в особистості: Категоричність обумовлена, потреби обґрунтовані та чітко визначені.
Такий нескладно обманути користуючись його помітною умовністю.
"Ослик вже вибирає за чим йти, раз за морквою, раз за баклажаном", але схема "йти куди потрібно "пастуху" - все ще працює. Любов - Умовне поняття, яке базується на власних потребах (рівень емоцій).
"ЗЛО І ДОБРО" мають точки дотику але сильно конфліктують (велике тертя).
Рівень вогню (Розумом приймається матеріальна та емоційна площина).
Проміжна точка між 2/3 етапом - зміна полярності росту.
3 ЕТАП розвитку Розуму: "Зовнішні Принципи важливіші ніж Власні" або "Люди важливіші ніж Принципи".
Створивши критичну кількість продуктів, розуму набридає їх генерувати і з'являтися цікавість вивчити зовнішні продукти які пропонують інші розуми.
Нестримне бажання БЕЗумовного навчання. Зовнішні знання приймаються розумом як "інформація з загального поля" а не як обумовлений індивідуальний продукт.
На цьому етапі розвитку розуму Інформації значно більше і виражати її назовні важко так як вона немає категоричної та однозначної природи. Людина може Доказувати одне довівши це що рівня істини а потім саме зруйнувати цю "істинну" структуру.
Спілкування словами ускладнюється, виникає потреба мовчати , слухати, вникати... передати іншому безумовність на словах важко. Слова втрачають силу умовності і отримують зміст музики.
З'являється усвідомлення передачі інформації без слів: Усмішка, манери, жести, дії, поведінка, радість... (кожен крок як танець, кожен звук як пісня).
Проблеми: Бажання віддавати переважає над бажанням брати. Виникають зловживання зі сторони категоричних (фанатичних) розумів.
Частий розпач від усвідомлення темряви навколо себе.
Велика радість від зустрічі з розумом свого рівня.
Розуміння відбувається на над словесному рівні.
Потреби мають пливучу форму: "Є - то Є, нема - то НЕМА".
"Ослик вже бачить дорогу і по ходу збирає різні "морквинки". Цікавість до того що висить у нього над носом зчезає.
Рівень Води ( Розум пливе крізь різні знання легко змінюючи свою форму).
"ЗЛО І ДОБРО" відносні і часто переливаються один в одне (мале тертя схоже на переливи).
Любов безумовна але пам'ять про принципи ще є. Принципи невпинно тануть в безумовності.
4ЕТАП розвитку Розуму: "Любов Рулить".
Все стає таким як воно є. Я бачить розум як інструмент (слугу) який поміг їй пройти шлях свого розвитку.
Любов розуміється як безумовне явище і немає словесного пояснення так як опора в розуму втрачена.
Ослик наївся раз і на завжди.
Рівень вітру: Є і нема водночас, скрізь і ніде водночас.
Слова.
Керувати таким розумом ззовні неможливо, його немає за що зачепити щоб відвести в інший бік.
"ЗЛО І ДОБРО" не мають опори і стають одним цілим.
Проблеми: Необхідно володіти високим рівнем розуму для непомітної адаптації (інтеграції) у зовнішне середовище, якщо помітять "закриють" :). Саме для цього і потрібні попередні 3 етапи, щоб "стати вітром серед піску вогню та води".
Висновок: Так як ріст розуму обмежений загальноприйнятою системою зовнішніх умовностей наступає етап "ЗГОРТАННЯ".
Розум після досягнення певної кількості умовностей починає спростовувати свої творіння створюючи безумовний простір в якому все є таким як воно є ( без означень, умов, слів...)
Складна матриця розуміння (дозрілого) розуму починає поглинати свої умовності роблячи їх відносними від попередніх (тих що були причиною). Відбувається незворотній процес "обезумовлювання".
"Я" з допомогою розуму будує свою унікальну піраміду умовностей. Коли піраміда набуває індивідуальної форми та величини, "Я" розбирає її у зворотньому порядку прийшовши до того звідки все почалось, отримавши досвід та задовільнивши свою цікавість.
Розум поступово розуміє сам себе. Чим складніша умовність тим швидше розум розбере її на складові умовності і буде дробити ці складові на наступні частини і так до безмежно низького рівня, до рівня свого народження.